Що таке медіація?

                              Медіація

                                 Що таке медіація?

      Медіація – це неформалізована, але чітко структурована процедура врегулювання спору за участі нейтрального посередника (медіатора), який підтримує сторони у досягненні ними взаємовигідного рішення. Медіація має добровільний, а не зобов’язальний характер: сторони за власним бажанням можуть припинити медіацію або продовжити її. Сторони самі або доходять згоди або ні, за них ніхто не приймає рішень. Однією з умов медіації є її конфіденційність: усе, що відбувається під час медіації, залишається в таємниці. Медіація як шлях врегулювання спору, зорієнтована, насамперед, на інтереси сторін: віднаходження рішення не обмежується виключно правовим предметом спору, воно охоплює широке коло питань, пов’язаних з економічними, фінансовими чи то особистими інтересами сторін.

         Медіатор, на відміну від третейського судді/арбітра, не виносить жодних рішень, він, передусім, підтримує сторони на шляху розробки ними власного рішення. Існують різні підходи до визначення ролі і функції медіатора. Наприклад, роль медіатора може обмежуватися лише функцією сприяння, тобто він допомагає сторонам налагодити комунікацію між собою та провести переговори. В той час у ході так званої «оцінювальної» медіації медіатор на підставі аналізу спору вповноважений надати сторонам свою оцінку. Однак, висновок медіатора у спорі не зобов’язує сторони до відповідних кроків.

                                                       Основні переваги

        Сфера застосування медіації не обмежується певним видом конфліктів, її проведення, по суті, можливе у будь-яких спорах. Одна з основних переваг медіація полягає у тому, що сторони самі між собою узгоджують, які питання, насамперед, економічного та виробничого характеру, і в якому об’ємі, вони хочуть обговорити. Процедура медіації гнучка й неформалізована, тому її легко підлаштувати до потреб сторін.

       Попри свої переваги медіація не є універсальним методом урегулювання конфліктів. Наприклад, медіація неможлива у спорах, вирішення котрих потребує створення прецеденту, чи то у випадках, коли одна із сторін прагне публічної реабілітації або ж вимагає незалежної (правової) оцінки спору.